Можливо користь використання ШІ існує
Зараз багато народу користується допомогою ШІ. Скидають на нього всіляку рутину. Він допомагає генерувати зображення для контенту інфлюенсерам. Пише тексти для копірайтерів. Генерує код для розробників. Допомагає з написанням курсових та дипломних робіт.
І це все чудово. Він приносить користь. Спрощує людям щоденну роботу.
Досить зручно, закинути йому великий текст і попросити зробити короткий висновок з нього. І так з усіма темами. Особливо коли вивчаєш нове, незнайоме. Він робить певною мірою, навчання легшим.
Темні сторони ШІ
Але, ти йому делегуєш ввесь процес подачі інформації. Як подавати, яку подавати, де він бере її. Це як годувати себе під час навчання короткими концентрованими порціями рафінованих знань, які хтось готує для тебе.
І ось тут, я бачу проблему в такому способі навчання за допомогою ШІ.
Коли в старі часи доводилось ввесь час гуглити, а ще раніше читати книги на тему, що цікавить, людина переробляла купу інформації, пропускала її через свій мозок. Він працював інтенсивніше. З іншої сторони, потрібно було набагато більше часу для пошуку тієї ж інформації, ніж із застосуванням ШІ. Але це і мало свої переваги.
Пошук був не прямим. Не завжди тобі попадалась інформація, що відповідала на 100% твоєму запиту. Приходилось багато копати, перелопачувати споріднені матеріали. В ході чого запам’ятовувались якісь деталі, що тільки дотичні до основної теми. Але вони будуть потрібні пізніше. Ну і кругозір теми дуже широкий при такому підході. Ти не варишся у вузькій бульбашці одної теми без дотичних. Набувалась більша карта нейронних зв’язків у твоєму мозку, фізичних зв’язків між нейронами.
При роботі з ШІ, мені здалося, що я обмежений в аналізі та мозок не працює на повну, як раніше, за часів старого методу навчання та пошуку. Ти інстинктивно довіряєш ШІ, бо так простіше, менше енергії потрібно на роздуми. Одна секунда і готовий, рафінований шматок інформації вже в тебе перед очима. На перший погляд, це супер, вау! Але, коли я почав детальніше придивлятися до його відповідей, то зрозумів, що рафіновані шматки – це не те, що мені потрібно.
Адже для навчання, важливо саме пропустити через себе декілька разів матеріал, щоб добре засвоїти. А це працює, тільки коли ти взаємодієш з матеріалом найрізноманітнішими способами. Через зображення, відео, звук, текст. Через купу підходів та спроб на простих прикладах. А ШІ мені цього не дає повною мірою. Як я писав вище, він випльовує готовий витиснутий шматок відповіді, який дає мінімум способів взаємодії з ним.
Я сам пробував багато разів користуватись ШІ. В основному чат GPT. І мені здалося, що він на запитання дає синтетичні відповіді з текстів, що йому підсунули для “навчання”. Це просто якийсь цифровий “вгадайка”.
Старий спосіб опанувати нові знання
Коли я раніше стикався з новою темою, і мені було потрібно її освоїти, то я спочатку гуглив про неї. Мене кидало на форуми, сайти, пости, книжки. Доводилося аналізувати купу супутньої інформації, відкидати мотлох, щось уточнювати та знову гуглити. В ході цієї епопеї, в мене виникала через деякий час приблизна мапа нової теми в голові. Я бачив, з чим вона пов’язана, що потрібно допрацювати, було декілька альтернативних поглядів на різні нюанси, які я прочитав у різних авторів, та плюс формувалась своя думка. Це великий процес мислення, що вчить аналізувати та фільтрувати інформацію, збирати матеріали по крихтам та компілювати щось робоче з різних частинок загального хаосу мережі, книжок. Під час цього процесу в тебе росте уміння до загальної обробки інформації з різних джерел та застосовується ширше пам’ять, бо потрібно тримати в голові купу зв’язків між деталями великого пазла. Це тримає мозок в тонусі, примушує його досить активно працювати.
Я пригадую, як в мене відбувалась трансформація в навчанні. Коли, десь до 16 років в основному знання черпав з книжок, а потім з’явився ПК. А потім інтернет. І книги відійшли на другий план. Як вчився гуглити, читав форуми, пости. Опановував нові джерела знань.
Мозок не любить працювати
З приходом ШІ цей процес видозмінюється. Люди підсідають на рафіновані відтиски відповідей на їхні запитання. І я розумію чому. Мозок не любить працювати. Це енергетично дуже не вигідний орган.
Тому, як тільки є можливість не працювати, він не буде працювати. І є небагато способів примусити його це робити. Або обманом, або під тиском страху.
Мозок, що регулярно працює
Для мене важливо, щоб мій мозок регулярно працював. Інакше, навіщо він потрібен? Я не хочу перетворюватись в асистента, що ставить питання ШІ та чекає відповіді як песик. От рутинні задачі на нього можна скидати сміло. Наприклад потрібно провідміняти декілька сотень прізвищ в документі. Вручну це довге та нудне заняття. А ШІ це зробить за секунди, я просто перевірю результат.
Навіть, щоб написати цей пост, потрібно докласти розумових зусиль.
Я б міг би це перекласти на ШІ. Сказати йому тему і вперед. Але це не були б мої думки, мої бажання, емоції, переживання, що відображаються в тексті. Це був би просто текст, логічно складений, довгий, але штучний.
Висновок
Як я вже згадував у своєму першому пості, сила в індивідуальній унікальності. Коли кожна окрема людина має свій досвід, яким вона може поділитися з іншими. Ніяка машина наразі не може таке дати. І в решті решт, машина компілює відповідь на основі матеріалів, що писали колись люди.
Залишити відповідь