Чим довше триває війна, тим більше я переконуюсь, що потрібно емігрувати з України. Вже накопичилось дуже багато факторів “За”. Коли є вільний час, то рефлексую про своє минуле, про взаємозв’язки минулих подій з сьогоденням.
Згадуючи різні звичайні події, як мені тоді здавалося, зараз бачу їх під іншим кутом зору. Це були дзвіночки, ознаки куди рухається країна і які я впевнено ігнорував десятки років. Жив ніби за власною пеленою, відмахуючись від реальності. З думкою про те, що це дрібниці, переживемо, попереду ще ціле життя. Перший раз мої ілюзії дали тріщину, коли настав 2014 рік і всім відомі події. На мене це сильно вплинуло, в цілому дуже негативно. Але якось настав 2016 рік і я трохи оговтався. Подумав, що найгірше вже позаду. Як виявилось, це була фатальна помилка. І ось ми вже у 2025 році, тут, серед війни та трешу сьогодення. Мої життєві ілюзії просто розтрощило об моноліт реальності. А пелену перед очима здуло смертоносним вітром, що випалює все навкруги.
Хоча, краще пізно ніж ніколи, позбутися деяких ілюзій.
Залишити відповідь