Думки про еміграцію. Вступ.

Стати частиною нової спільноти людей, почати життя з нуля, демонтувати себе та збудувати нового "Себе".
Стати частиною нової спільноти людей, почати життя з нуля, демонтувати себе та збудувати нового “Себе”.

Чим довше триває війна, тим більше я переконуюсь, що потрібно емігрувати з України. Вже накопичилось дуже багато факторів “За”. Коли є вільний час, то рефлексую про своє минуле, про взаємозв’язки минулих подій з сьогоденням.

Згадуючи різні звичайні події, як мені тоді здавалося, зараз бачу їх під іншим кутом зору. Це були дзвіночки, ознаки куди рухається країна і які я впевнено ігнорував десятки років. Жив ніби за власною пеленою, відмахуючись від реальності. З думкою про те, що це дрібниці, переживемо, попереду ще ціле життя. Перший раз мої ілюзії дали тріщину, коли настав 2014 рік і всім відомі події. На мене це сильно вплинуло, в цілому дуже негативно. Але якось настав 2016 рік і я трохи оговтався. Подумав, що найгірше вже позаду. Як виявилось, це була фатальна помилка. І ось ми вже у 2025 році, тут, серед війни та трешу сьогодення. Мої життєві ілюзії просто розтрощило об моноліт реальності. А пелену перед очима здуло смертоносним вітром, що випалює все навкруги.

Хоча, краще пізно ніж ніколи, позбутися деяких ілюзій.

Коментарі

2 відповіді до “Думки про еміграцію. Вступ.”

  1. Аватар bronzer
    bronzer

    Цікаво, які саме прапорці ви помітили до війни. Чи будете чекати “відкриття кордонів” або хоча б якогось послаблення, чи думаєте вже щось робити?

    Особисто я вже корю себе за те, що не поїхав раніше, будь якими шляхами. Раніше думав, що не хочу сам породжувати корупцію, бо ми ж тут за інші цінності і тд. Але державі вдалось переконати мене, що тепер кожен сам за себе і боротись за своє виживання треба будь якими методами.

    За останній рік я вже перейшов ту межу яка мене тримала тут і тепер готовий до еміграції. Не хочеться лежати в поминальній ямі і казати, що тут все пропало, що країна – безвихідь. Я не знаю як буде і ніхто не знає, можливо війна дасть той буст для змін. Але чекати тут якоїсь стабільності і комфортного рівня життя на жаль можна не дочекатись. Тому я, наприклад, зараз вичікую і шукаю можливість виїхати, щоб побути трохи поза українським контекстом і подивитись на ситуацію зі сторони

    1. Аватар admin

      Про ці “прапорці” можливо напишу пізніше пост. Зараз мало часу та сил на це все.
      Якщо чесно, то я також вже в голові в себе переступив ту психологічну межу, та готовий до еміграції. Але хто ж випустить мене в найближчий час.
      Моя думка така, що тут для звичайної людини не має нормального майбутнього в наступні 10-20 років. Тому адекватна людина знаходить єдине правильне рішення, це змінити країну проживання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *